Справжня артилерія зараз тільки в Україні: Олександр Лобода про нову тактику та виклики на фронті

Українські артилеристи працюють під постійною загрозою ворожих дронів, тому змушені змінювати тактику, маскувати позиції та адаптуватися до нових умов бою. Джерело: Армія FM

Про те, як змінилася робота самохідної артилерії з 2022 року, чому мобільність підрозділів суттєво обмежилася та яку роль у бойовій роботі відіграють засоби розвідки, в ефірі Армія FM розповів Олександр Лобода, заступник командира самохідного артилерійського дивізіону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

- Як і коли ви долучилися до війська та що стало визначальним у вашому рішенні?

- У Збройних Силах України я з початку широкомасштабного вторгнення, безпосередньо з 2022 року. Мені пощастило потрапити саме до 58-ї бригади, де я й продовжую проходити військову службу. Рішення для мене взагалі не стояло як таке питання, тому що коли твоя сім’я, твої рідні опиняються перед такою загрозою, розумієш, що іншого вибору в тебе немає. І, звісно, це питання моєї особистої відповідальності. Крім того, я свого часу здобув військову освіту та служив у війську. Це був мирний час, але певна відповідальність у мене вже мала бути. Тож тут, так би мовити, пазл склався.

- У нас невдовзі буде програма про позивні військовослужбовців. Якщо не секрет, який у вас позивний і звідки він походить?

- Мій позивний - Чорний. Він жодного разу не змінювався. А взявся, грубо кажучи, з неба. Терміново потрібно було визначитися, часу на роздуми не було, і старшим командиром був визначений саме такий позивний.

- Чи пов’язаний цей позивний із якимись особистими характеристиками?

- Взагалі ні. Можливо, колись волосся було чорним, але, враховуючи вік, це вже було давно. Та й зачіска сьогодні не особливо дозволяє визначити колір волосся. Зазвичай, знаєте, як люблять жартувати: мовляв, такий старий дядько стоїть, а позивний - Малюк, і так далі. Буває всяке.

- Перейдемо до бойової роботи вашого підрозділу. На якому напрямку ви зараз перебуваєте та як діє противник на цьому напрямку?

- Загалом обстановка залишається напруженою, думаю, як і по всій лінії фронту. Але станом на сьогодні можна впевнено заявити, як це роблять багато командирів різного рівня, що безпосередня ситуація на нашому напрямку контрольована.

- Можете уточнити, про який саме напрямок йдеться?

- Харківський напрямок. Цього достатньо, більше розповідати не потрібно. Деталі тут уже зайві.

- Які основні завдання виконує ваш підрозділ і якими результатами бойової роботи можете поділитися?

- Як ви озвучили на початку, це самохідний артилерійський дивізіон. Відповідно, з назви має бути зрозуміло, що ми артилерія, яка може рухатися без додаткової підтримки, тобто працювати автономно. Щодо результатів, якими можна похвалитися, то, чесно кажучи, ніколи не вважав за потрібне акцентувати увагу саме на якихось конкретних цифрах чи статистичних даних.

- Якщо говорити не про статистику, а про окремий епізод, чи була ціль, ураження якої вам особливо запам’яталося?

- Я навряд чи визначав би якусь ціль як найбільш важливу. Єдине, що можу згадати як найбільш цікавий для мене випадок ураження цілі, - це ситуація ще у 2022 році, коли повітряна розвідка з нашого боку ще не була настільки поширеною. Безпосередньо під час наведення ми, грубо кажучи, несподівано для всіх, у тому числі для нас самих, із першого пострілу влучили в танк. Для мене особисто саме це найбільше запам’яталося. А загалом завдання є завдання: береш і виконуєш. З 2022 року це вже фактично рутинна робота, тому що працюємо щодня, без вихідних і без перерв.

- Наскільки змінилася роль артилерії на полі бою після активного поширення безпілотників? І як сьогодні артилерія працює на середніх та близьких дистанціях?

- Якщо порівнювати 2022 і 2026 роки, то основна зміна, яка відбулася безпосередньо для самохідної артилерії, - це суттєве зменшення нашої мобільності. У 2022 році ми взагалі не переймалися вибором вогневих позицій і не мали на це часу: приїхали, відпрацювали й одразу перемістилися. Могли виконувати одне вогневе завдання, робити кожен постріл з іншої точки, переміщуючись на відстань два-три кілометри. Сьогодні, на жаль, ми практично не можемо так переміщуватися. Ми стоїмо на стаціонарах, які артилеристи називають «кукушками»: виставилися, замаскувалися і чекаємо, коли буде виявлена ціль. З моєї точки зору, це основна зміна, яка відбулася. Водночас, коли в нас є власний засіб розвідки, який допомагає коригувати вогонь, зрозуміло, що він буде ефективнішим за людину, яка раніше спостерігала за ціллю з лінії горизонту, але не мала можливості чітко визначити дальність. Я свого часу навчався у військовому закладі, і мене навчали люди, які вважали себе артилеристами. Але сьогодні я розумію, що справжня артилерія у світі є тільки в Україні, у тих підрозділах, які зараз беруть участь у бойових діях. Ну і, відповідно, артилерія противника теж.

- Чи можна сказати, що противник діє за схожою тактикою: маскується, змінює позиції та використовує безпілотники для ураження ваших позицій?

- Так точно. На жаль, нашим військовослужбовцям доводиться дуже багато часу приділяти заходам маскування, придумувати й випробовувати різні варіанти захисту від ударних дронів. При чому по нас уже працюють різні дрони - і великі, і малі, і КАБи, і так далі. Але без цього сьогодні просто не виживеш, і всі вже, насправді, звикли до цих моментів.

- Переходимо до питання речового забезпечення. З огляду на наближення холодного сезону, наскільки ваш підрозділ забезпечений формою та зимовим одягом?

- Я вам скажу, знову повертаючись до першого питання, де я відповів, що мені пощастило потрапити саме в 58-му бригаду: у нас жодного разу не було проблем із забезпеченням формою та одягом. Навпаки, наші командири вищого рівня в наказовому порядку змушують отримувати цю форму. Станом на сьогодні впевнено скажу, що ще два тижні тому всі сто відсотків військовослужбовців, включно зі мною, були забезпечені формою.

- Тобто загалом проблем із речовим забезпеченням у вашому підрозділі немає?

- Я, чесно кажучи, дуже здивувався б, якби хтось з інших підрозділів сказав, що в них усе не так. Я чув про окремі випадки, але, наскільки знаю, це виняткові ситуації, які не мали жодного повторення. Загалом у 2022 році така проблема із забезпеченням справді існувала, але потім почали розвивати відповідні напрямки, і речове забезпечення в українському війську вийшло на дуже високий рівень. Сьогодні це загалом не викликає жодних проблем.

- Наскільки важливою для військових залишається допомога цивільних, зокрема у забезпеченні додатковими речами для роботи в холодну пору року?

- Не можна не згадати і про допомогу людей. Є випадки, коли нам передають засоби для обігріву, грілки та інші необхідні речі. На щастя, люди ніколи не забувають нам із цим допомагати. Я скажу, що, по великому рахунку, ми могли б забезпечити себе цим самостійно, але тут працює саме моральний чинник. Ми розуміємо, що не залишені самі, що люди нам допомагають і розуміють, навіщо ми тут. Це дуже важливо.

- Наостанок традиційне запитання: кому хотіли б передати вітання або звернутися до тих, хто зараз слухає?

- Я вважав би за потрібне звернутися до людей, які сьогодні вагаються йти у військо. Я хотів би їм сказати, що боятися насправді немає чого. Ті страшилки про армію, причому неважливо, радянська це армія була чи американська, у зв’язку з війною давно змінилися. На сьогодні, особисто на мою думку, армія - це максимально демократична організація, яка тільки може бути. Тут завжди всі допоможуть, ніхто нікого нікуди не відпустить ненавченим і непідготовленим. Тому боятися нічого.

- Які спеціальності сьогодні потрібні вашому підрозділу?

- У нашому підрозділі є багато різних вакансій. У зв’язку з тими питаннями, які ви ставили щодо БПЛА, у нас є не лише штатні засоби озброєння та логістики. Працює декілька екіпажів FPV, ми проводимо різнопланову розвідку - і на близькій, і на дальній відстані. У нас є НРК, є механіки та програмісти, які готують це високоточне обладнання до застосування. Ми самі ремонтуємо свій транспорт, багато виконуємо зварювальних робіт, у нас є кухарі та інші спеціалісти. Тобто насправді нашому підрозділу підійдуть усі, за винятком, можливо, космонавтів і підводників.